Сьогодні, 18 травня, у нас в Україні відзначається свято, яке вже стало звичним за останні роки – День вишиванки.
Первісною метою свята було збереження народних традицій створення та носіння етнітного вишитого українського одягу. Зараз воно символізує день єднання всіх громадян нашої країни. Цікавою є історія цього виду одягу.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Взагалі, вишиванка – новітня назва народної сорочки, прикрашеної орнаментованою вишивкою. Вона є важливою складовою українського національного вбрання та має спільне походження з вишитими сорочками слов'янських народів Східної та Центральної Європи. Від часів середньовіччя вишиванка традиційно носилася як повсякденний та святковий одяг, а з XX століття носиться окремо, разом з костюмом, як святковий, патріотичний та культовий одяг.
Традиційна вишивка сорочок має оберегове значення й різниться залежно від регіону. Інші назви вишиванки – сорочка, вишита сорочка, вишивана сорочка. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва на території Україні існує з часів енеоліту. Стародавні історики, в тому числі Геродот, стверджували, що у могилах перших століть нашої ери були знайдені залишки вовняного одягу, прикрашеного багатоколірними вишивками. Знайдені у Мартинівському скарбі на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI століттям, вказують на подібність їхнього одягу і вишивки українського народного костюма середньовіччя і нового часу. Обізнані у мистецтві вишивки були і скіфи. Кілька уцілілих фрагментів тканих виробів свідчать, що одяг декорували орнаментами, виконаними технікою стьобання. Вишиті сорочки існували також і за часів Київської Русі, що підтверджено літописами, а також зображеннями на фресках Софійського собору у Києві. У XVII ст. вишивка збагатилася рослинним орнаментом. З XVII–XVIII ст. до сьогодні збереглася достатня кількість оригінальних пам'яток народної вишивки. До знищення козацтва та пов'язаного з ним занепаду українського національного одягу, вишиванки козаків шилися шовком з додаванням золотої та срібної нитки. Такі ж сорочки в козацьку добу носили міщани і купці. Шиття шовком, золотом та сріблом, гарусом відтворювало рослинні форми орнаменту. Вишивання шовком, срібною та золотою ниткою було характерне і для княжих часів. На межі 19 і 20 століть вишивана русько-українська чоловіча сорочка відривається від традиційного костюму, і починає носитися в поєднанні з європейським одягом. Провідну роль у започаткуванні моди вдягання вишиванки під піджак часто надають Іванові Франкові.
З наближенням відродження незалежності України вишиванка почала рішуче повертати свою загальнонародність. Як чоловічі, так і жіночі варіяції на тему традиційних вишиванок нині поширені на мітингах, урочистих та молодіжних заходах, посіли своє місце у весільній моді. Вишиванка стала дрес-кодом чи й безкоштовною перепусткою до певних молодіжних тусівок та дискотек, особливо присвячених державним святам. Окремим явищем повстали вишиванкові ходи наприкінці 2000-х, коли, не прив'язуючись до існуючих свят, однієї вишиванки стало достатньо як причини організації масової зустрічі. Орнамент, нанесений на вишиванку, не залишається незмінним. Російсько-українська війна, а особливо широке вторгнення росії в 2022 році, зумовили хвилю авторських переосмислень народної символіки. Майстри вишивальництва не однократно зображають знакові події та поняття війни в формі візерунків на сорочках.
Вишивальництво традиційно було жіночою справою. Тому не дивно, що саме вони мають бездоганний смак при виборі цього типу вбрання, яке здатне прикрасити будь-яку жінку.
